ЦеНеБлог

квітень 2012

« травень 2012 | | лютий 2012 »

18 квітня 2012

Парне програмування для команди з одного програміста

Кожен, кому доводилось програмувати самому (не для роботи чи диплому, а просто для себе), може розповісти, наскільки це довгий і неефективний процес. І справа навіть не в тому, що один програміст може зробити менше, ніж десять (в чомусь це навіть перевага: ніхто не плутається під ногами, а епохальні речі взагалі часто створювались малими командами чи окремими індивідами) — проблема в відсутності необхідності зробити роботу вчасно. Ну, не написав ти сьогодні рядок коду, не напишеш завтра, через місяць забудеш про свої наміри — що з того? Ніхто тебе не змусить дописувати власні геніальні творіння, та й чи треба?.. А на диску збираються чорновики недописаних фрагментів коду, і збираються роками, чекаючи, коли їх хтось почне колошматити...

Досить. Треба щось робити — або забити на те, що ти програмер, і знайти якесь простіше хоббі, або нарешті змусити себе працювати. Не годувати себе медитаціями в стилі «ти можеш, ти сильний, ти не настільки ледачий» (ти справді ледачий, як і всі люди, якщо ця проблема для тебе є проблемою), не картати себе («О, ти сьогодні дивився в стелю цілий день і цілу ніч, бери й роби, ледащо!»), не морочити собі голову в якийсь інший спосіб. Коротше, треба просто розібратися, щó заважає тобі рухатись, і по можливості усунути цю перешкоду. Методика обходу перешкоди має бути реалістичною. Безглуздо вчити страуса літати, щоб він міг перелетіти через гори, зате варто подумати, як застосувати його біговий скіл, розпланувати маршрут пробігу і т.д.

Читати далі...

Автор: Python. Опубліковано 18 квітня 2012 21:39
Змінено 01 вересня 2012 3:46
Категорії: Clojure, Програмерство, Філософія