ЦеНеБлог

серпень 2010

« вересень 2010 | | квітень 2010 »

24 серпня 2010

Заглючмо роботів

У наш час нема нічого незвичного в тому, що інформація з одного блогу потрапляє в інші, приносячи їм популярність. Часто незаслужену: одна річ, якщо переписувач і сам вкладає душу у свій сайт, а чужі статті є ще одним засобом вираження власної думки, але часто буває так, що чужий контент потрібен лише для того, щоб заповнити сплог. Сплогерам не важливо, про що йдеться в їхньому сплозі, але для того, щоб сайт отримав не зовсім нульовий рейтинг, їм потрібен унікальний контент. Досягається це просто: береться чужа стаття й пропускається через автопереклад. На що буде схожим результат, відомо. Ви б хотіли, щоб над вашим творінням хтось так познущався? Я — ні.

Як запобігти цьому? Відповідь: зробити свої статті захищеними від автоматичного перекладу. Це дасть нам гарантію, що текст, написаний українською чи будь-якою іншою мовою, буде перекладено живою людиною, а не комп'ютером.

Читати далі...

Автор: Python. Опубліковано 24 серпня 2010 20:07
Змінено 24 серпня 2010 22:15
Категорії: Зроби щось погане, Інтернет, Мова, Писемність

06 серпня 2010

Людський білок — їжа майбутњого?

Ні, я не стверджую, що їсти людей — добре. Для представника європейської цивілізації сама ідея їсти інших звучить дико. Страхітливі котли, в яких варяться порубані тіла, а поруч бенкетує голодна юрба, що обгризає м'ясо з людських кісток… Брррррр.

«Цивілізоване» людство вже давно забуло ці жахіття минулого. Якщо люди колись навчились їсти собі подібних, у цього була лише одна об'єктивна причина: голод. Здавалось би, це нам більше не загрожує: ми живемо в кращій частині світу, не надто перенаселеній, з родючими землями, з промисловістю, що дозволяє нам жити більш-менш безбідно — набагато краще, ніж живуть діти Африки. Це зовсім не схоже на ті екстремальні умови, в яких первісна людина навчилась полювати не лише на звірів, а й на людей...

Читати далі...

Автор: Python. Опубліковано 06 серпня 2010 16:14
Категорії: Майбутнє, Паранойя

02 серпня 2010

Ô - забута українська літера

Читаючи мій блог, ви могли помітити, що час ôд часу в ньому з'являються слова з буквою ô. Це не глюки моєї клавіатури чи вашого броузера, а знак, свідомо введений мною в мову.

Ô - літера кількох історичних українських абеток, уперше використана М. Максимóвичем. Читалась вона двома способами: після приголосних — як і, в решті випадків — як ві. Правила вживання її базувались не лише на звучанні, а й на етимології: ô ставилась там, де (в)і чергувалося з о, або там, де українському (в)і відповідало російське/старослов'янське о. Іншими словами, в добрій половині випадків цей звук позначався саме таким способом.

Оскільки правопис відтоді змінився (власне, для нас максимовичівка є побічною гілкою правописної еволюції), а я не маю наміру робити свою писанину повністю нечитабельною для непідготованого читача, використання ô буде більш обмеженим — переважно там, де вибір літери може викликати сумнів:

1) У тих випадках, де в українській мові можливе вживання як о, так і (в)і: ôд, ôдразу, торгôвельний, Бôг;

2) Там, де о, що замінилось на і, є частиною абревіатури: НАТÔвці;

3) Разом з іншими історичними літерами — для розрізнення омонімів, якщо їх неможливо визначити з контексту: віз = вêз (везти) / вôз (воза) / вûз (віза), ніс =нêс (нести) / нôс (носа), пісні = пѣсні (пісня) / пôс(т)ні (пісний, від піст). В цьому випадку, речення «Чиновник віз віз віз» може мати вигляд: «Чиновник вêз вôз ви̂з».

Назва літери. Максимóвич для циркумфлексу (^) над літерами â, ê, ô, û, î використовував назву паєрок (хоча паєрком називався інший надрядковий знак, вживаний у допетрôвській кирилиці як замінник ь). Також, на мою думку, було б логічно називати цю літеру за її звучанням на початку слова — ві. Отже, ô можна називати: о з паєрком, о з дашком, о з циркумфлексом, ві — на ваш вибір.

Доцільність вживання ô — дискусійне питання. Взагалі, я є прихильником етимологічних правописів, де написання слова відображає не лише його звучання, а й походження. Однак, історія пішла іншим шляхом, тому найближчим часом повернутись до правописної системи з півдесятком літер для заміни сучасної і буде проблематично. З іншого боку, перехід о->і відбувся місцями нерегулярно, при написанні деяких слів ми вагаємось, який варіант вибрати, і етимологічна літера, яку кожен читає відповідно до своїх уподобань, була б непоганим вирішенням цієї проблеми.

Автор: Python. Опубліковано 02 серпня 2010 12:29
Змінено 25 серпня 2010 13:54
Категорії: Писемність