ЦеНеБлог

Концептуальний етимологічний алфавіт

Стаття була написана в 2007 році і опублікована на цьому сайті. Новіші статті можуть посилатись на неї, тому я вирішив включити її безпосередньо в блог.

Потрібні дикі ідеї? Отже, ось проект удосконаленого до неможливості українського алфавіту. Ця система близька до досконалості, але побічний наслідок її — переускладнення. Не думаю, що хтось і справді захоче використовувати її замість традиційної абетки (крім, можливо, окремих її елементів).

Загальна ідея така: споріднені слова, незалежно від їх звучання, мають складатися з однакових літер, використання яких обумовлюється етимологічно. Разом з тим, літери спільного походження, що читаються по-різному, можуть використовувати різні діакритики. У цій системі я спробував урахувати не лише питомі процеси (перехід давніх голосних в [і], л->в), а й ідентичність грецьких слів, запозичених різними шляхами, неоднозначності щодо використання г та ґ та ін.

а б в в̌ г г̌ ґ ґ̌ д е ê є є̂ ж з и и̂ ѝ й и̌ і ì ї ј ǰ ҅ј ҅ј҆ к л л̂ л́ м н о ô о̌ п

р с т у ў ф х ц ч ш щ ъ ы ы̂ ь ѣ ѣ̌ ю я ѥ ѳ ѳ̂ ѳ̌ ѵ ѵ̂ ѵ̀ ѵ̆ ѵ̌

 

У цій системі широко використовуються діакритики. Одні з них змінюють звучання літери, інші позначають придихові приголосні.
 ҅◌ — придихове [г], а також у складі ҅ј[ж]
 ҅◌҆ —придихове [х] (використовується лише в запозиченнях, ставиться над голосною, перед якою є звук [х], утворений з h, а також у літері ҅ј҆[х] в іспанських запозиченнях)
 ‘◌ — придихове [в]
 ◌́ — наголос (цей же діакритик використовується для пом'якшеної л в запозиченнях)
◌’◌ — апостроф (вживається як у сучасному правописі, хоча після прийменників рекомендується писати ъ)
 ◌̂ — дашок (використовується для позначення переходу голосних в [і], а також у приголосних: ѳ̂ [ф], л̂ [в])
◌̀ — гравіс, вказує на читання голосної як [и]
 ◌̌ — галочка (змінює звучання літери, характерне для слів, запозичених через латинську та західноєвропейські мови: в̌[б], ѳ̌[т], и̌[е], ѵ̌[у, в], г̌[ж], ґ̌[дж], ǰ [дж], а також у російських запозиченнях (ѣ̌[є]) та в питомих словах о̌[у])

Деякі літери використовуються лише в запозичених словах: ј[й], ѳ (без діакритиків використовується для позначення англійського th і може читатись близько до с/з, в грецьких запозиченнях вживається лише з діакритиками), ѵ (читається як [и], [і], комбінація еѵ — [ев]. В інших випадках використовуються діакритики).
Літери г та ґ вважаються етимологічно еквівалентними, хоча й передають різне звучання. Обидві літери використовуються для відтворення грецької гамми та латинської g. Для відтворення ж західноєвропейської h слід використовувати діакритики (придихове [г] чи, зрідка, придихове [х]). Придихове [г] та придихове [в] також використовуються в питомих словах.
У початковій позиції та після голосних літери и, ѵ читаються як [і]. Якщо ж вони мають зберігати звучання [и], над ними ставиться гравіс. Цей же діакритик ставиться над і в запозиченнях на місці [и], якщо її написання обумовлюється етимологією.

 P.S. Для друку тексту цим алфавітом підійде розкладка клавіатури Ukrainian by Python.