ЦеНеБлог

HTTP + FTP + BitTorrent + ... = ?

Якщо 10 років тому інтернет іще був дивиною, то сьогодні він поступово стає головним конкурентом радіо й телебачення. Кількість важковагових файлів, що розходяться тисячами й мільйонами копій, з кожним роком зростає, і рано чи пізно розповсюдження їх за допомогою блискучих дисків, що псуються від найменшої подряпини, піде у небуття. Я використовую CD лише в одному випадку: якщо мені потрібно встановити операційну систему (та й то, диск, з якого йде встановлення — копія, закачана з мережі й записана на болванку). Не випадково його називають тирнетом — недолугі закони про авторські права безсилі проти зростаючого потоку даних. Про захист інтелектуальної власності поговоримо іншим разом, а сьогодні я хотів би поділитися своїми думками щодо технологій «тирінгу».

Існуючі засоби тирнету

1. FTP — потужний засіб для закачки файлів в обох напрямках (з сервера й на сервер). Можливість маніпулювати цілими каталогами файлів — те, чого не має HTTP. Однак, зараз цей протокол використовується для розповсюдження медіа-контенту рідше, ніж HTTP. Ніша, яку FTP займає по праву — керування файлами на віддаленому хостингу, де часто з'являється необхідність роботи з великою кількістю файлів.
   Переваги: можливість роботи з каталогами.
   Недоліки: незручна система портів, відносно низький рівень безпеки.
   
2. HTTP — багатофункціональний інтернет-протокол, з широкими можливостями динамічної обробки запитів. Водночас, значно більше програм-клієнтів підтримують HTTP, ніж FTP.
   Переваги: динамічна генерація сторінок, можливість (для сервера) використовувати нестандартний номер порту, «віртуальні сервери» та ін.
   Недоліки: складність завантаження каталогів.
3. BitTorrent — фактично, надбудова над HTTP. Але принцип роботи зовсім інший: торент-трекер виконує лише функцію «служби знайомств» для клієнтів, що взаємодіють між собою як пірингова мережа. Файли не завантажуються на сервер — торент є лише ключем для пошуку відповідного файла, тоді як учасники пірингової мережі обмінюються файлами чи фрагментами файлів між собою. Однак, кожен пір є водночас і клієнтом, і сервером — відповідно, для повноцінної роботи клієнтові (піру) потрібен відкритий порт для прийому запитів, фіксований зовнішній айпішник, високий онлайн. Оскільки трекер не є сховищем файлів, то після втрати файла на всіх клієнтських машинах відповідний торрент стає мертвим. Якщо на FTP ми можемо собі дозволити закинути якийсь файл на сервер і видалити його зі свого комп'ютера, то на торентах доводиться чекати, доки інший пір не скачає файл (за умови, що й він буде зберігати цей файл у себе й роздаватиме його), інакше файл піде в небуття. Та й сам механізм створення торента й розміщення його на трекері доволі громіздкий…
   Переваги: низьке навантаження на сервер (трекер), підтримка каталогів файлів.
   Недоліки: додаткові вимоги до клієнта, відсутність зовнішнього сховища, незручний механізм публікації, недоступність для більшості веб-клієнтів.

У двох словах: є клієнт-серверна модель (FTP, HTTP та ін.), де сервер, як правило, отримує більше навантаження, ніж клієнт. І є пірингова модель (BitTorrent, eDonkey/eMule та ін.), де кожен учасник виконує функції водночас і клієнта, й сервера. Пірингова модель ідеально підходить для швидкісних мереж з нелімітованим трафіком і зручними параметрами підключення, тоді як клієнт-серверна ставить мінімальні вимоги до клієнта й високі — до сервера. Піринг — засіб для обміну популярним контентом, тоді як на серверах можуть пилитись і якісь давно забуті файли, потрібні лише в ряди-годи. Фактично, торент-трекер — лише засіб для взаємодії маленьких серверів, клієнт як такий тут більш відомий як «лічер» (йдеться не про те, хто до кого конектиться, а про розподіл ролей «споживача» й «служби»). Користувач із поганим каналом зв'язку ще якось може качати файли з торентів, але публікація релізу — не для нього (що, однак, не применшує цінності самого релізу). Реліз для вузького кола розповсюджується значно гірше, ніж щось популярне й розрекламоване, хоча в останньому випадку трекер діє ефективніше, ніж потужний файловий сервер.

До чого все це?

Ідеальна мережа файлообміну, де для кожного знайдеться місце під сонцем.

У користувача повинен бути вибір — розмістити дані у зовнішньому сховищі чи просто відкрити до них доступ. У користувача має бути можливість скачувати файл як із торента, так і з фтп/хттп. Нарешті, має бути можливість розміщувати інформацію в зашифрованому вигляді на зовнішніх сховищах. Увесь набір функцій має бути доступним як зі звичайного браузера, так і зі спеціалізованого клієнта.

Зрозуміло, що сервер-сховище для всього нескінченного контенту не може з'явитися з нізвідки. За все потрібно платити. Але, придбавши сервери з високошвидкісним виходом в інтернет, як ми можемо бути впевнені, що їх не закриють за публікацію дитячої порнографії (кожен бажаючий може запостити що завгодно! © сумний досвід Інфостора) чи банальне невиконання авторських прав (а ви впевнені, що музика, яку ви накачали, розповсюджується за ліцензією GPL? :-) ). Що владі потрібно, щоб закрити сервер, розміщений на фіксованому майданчику? Приїхати й вимкнути. Що потрібно, щоб видалити увесь нелегальний контент з торентів? Мабуть, закрити інтернет. Чому так? Сховище, розсіяне по всій мережі, не має фіксованого місця в просторі — ви не можете просто приїхати й забрати всі копії забороненого фільму. Однак, торент — засіб для обраних. А тепер вихід із ситуації: кожен пір є маленьким сервером — то чом би не дати «бідним» клієнтам можливість качати дані напряму з пірів (чи завантажувати власні дані на пір)? Складність лише в тому, що власник піра не має мотивації, щоб тратити свій харддиск і трафік на невідомо-кого. Йому потрібен стимул: гроші, якісь віртуальні бублики, додаткові можливості, і т.п., але все це можна забезпечити.

А якщо зробити так, щоб і сам трекер разом з усіма веб-сторінками працював без виділеного сервера? Пір може взяти на себе функції веб-сервера і трекера. Використовуючи засоби DNS, можна змусити працювати цілий рій серверів під спільним доменним ім'ям. Зрештою, можна обійтись і без доменних імен: Freenet (не плутати з київським провайдером!) спокійно обходиться і без них. ІМНО, фрінет був створений параноїками (а як іще назвати тих, хто ладен морочитись із повільною мережею, лише щоб уникнути цензури?), але і в них є чому повчитись.

Ось такою мені бачиться ідеальна файлообмінна мережа — система, яку неможливо знищити, яка є скрізь і ніде, доступна для кожного. Залишається втілити цю концепцію в життя…