ЦеНеБлог

Кіберсоціалізм

Файлообмін став загальнодоступним засобом отримання інформації. Комерційні механізми накрутки ціни на інформаційний товар втрачають значення. І ось тут виникає проблема: а який узагалі інтерес виробникам фільмів, музики та ін. забезпечувати споживача-шаровика?

Давайте подивимось, за що насправді платить споживач масового інформаційного товару в епоху файлообміну, коли купує ліцензійні диски? Ні, не за товар — дістати його можна і безкоштовно. Не за безпеку перед законом — ніяка міліція не переловить усіх порушників авторських прав. У багатьох людей стоїть неліцензійна вінда, вони слухають музику з накачаних mp3шок, а не з ліцензійних дисків, але ніхто їх чомусь не арештовує, законодавче переслідування спостерігається в дуже небагатьох випадках. Не гарантія якості — в комплекті з будь-якою програмою йде файл з ліцензійною угодою, де капслоком надруковано, що виробник не несе відповідальності за ваші глюки. Те, за що платяться гроші — упаковка і носій інформації, ліцензія, ваша віра в якість...

І ще одне: ви стимулюєте тих, хто відмовляє споживачам у праві виготовлення копій їхнього товару. Глибоко ліцензійна Windows приносить виробникам значно більший прибуток, ніж вільні ОС. Безумовно, продукти Microsoft виграють у якості завдяки кращому фінансуванню — і це фінансування досягається не кількістю проданих копій, а накруткою цін шляхом заборони вільного копіювання. Ви платите не за якість товару, а за спосіб ліцензування — безкоштовні аналоги майкрософтівських виробів також існують і в багатьох випадках не поступаються їм функціональністю.

Але ви б хотіли заплатити саме за продукт зусиль акторів, співаків, програмістів, письменників? Ви готові тратити свій час на те, щоб ваші гроші прибули за адресою? Будь-який вировник вільного (чи навіть комерційного) інформпродукту буде радий отримати добровільні пожертви. Проблема лише в тому, що не кожен споживач готовий допомогти виробникові (хто ж платить за безкоштовне?).

А тим часом сайти, де можна безкоштовно зкачати щось цікаве чи корисне, продовжують існувати і приносити прибуток власникам. Джерело прибутку — реклама, а також плата користувача за додаткові послуги. Чи отримує виробник хоч якийсь процент від цих прибутків? У 99% випадків — ні. Справедливо?!

Автор повинен отримувати прибуток пропорційно до кількості скачувань. В такому разі, власник файлообмінника повинен нараховувати авторові якусь суму — частину коштів, отриманих від реклами. Це можуть бути як гроші, так і їх замінник, який підлягає обміну на гроші. Автора можна прирівняти до релізера, з тою різницею, що будь-який реліз цього автора (незалежно від того, хто його розмістив) має приносити дивіденди автору.

Ще один спосіб отримання прибутку автором — розміщення реклами безпосередньо в продукті. Однак, реклама цього типу не дуже ефективна: користувач надає перевагу софту без реклами (чи користується патчами, які цю рекламу блокують); реклама у фільмах неклікабельна — туди нема сенсу вставляти якусь довгу адресу; хоча фрази «ПИЙ PЕРЅІ» чи «юзай google.com» цілком вписуються в цей формат, гугл і пепсі можуть собі дозволити не викидати гроші на вітер. Реклама у фільмах може бути або дуже короткою (ніяких рекламних п'ятихвилинок — їх промотають чи виріжуть!), або займати частину кадру (у вигляді логотипа чи бігучого рядка). Реклама в музиці неприйнятна. На зображеннях (фото, картини, шпалери для робочого столу) також неможливо розмістити великий об'єм рекламної інформації, та й навряд чи варто там розміщувати щось окрім адреси студії. Гіпертекстова реклама вписується у формат електронних книг, але й тут нема нічого складного в тому, щоб цю рекламу вирізати при повторній публікації.

Взагалі, рекламний ринок бачиться мені такою собі мильною бульбашкою, яка рано чи пізно лопне. Вже зараз на деяких ресурсах реклама є не стільки засобом отримання грошей за кліки, скільки покаранням для користувачів, що не придбали преміум-аккаунт. Реклама сайту, який сам живе з реклами інших сайтів, котрі, у свою чергу, теж існують за рахунок реклами, і т.д. — це нічого вам не нагадує? Доки в кінці тунелю нема реальної послуги, за яку клієнт платить гроші, вся ця рекламна мережа лишається «пірамідою» (хоча правильніше було б її назвати колóсом на глиняних ногах — єгипетські піраміди були стійкішими). Сьогодні ця галузь росте і розвивається, та рано чи пізно її чекає чергова криза доткомів. Тільки-но більшість рекламодавців переконаються, що гроші, вкладені в рекламу, не повертаються, попит на рекламу почне падати — відповідно, прибутковість реклами також упаде.

Чи є альтернатива рекламі? Так. Плата за сам інформаційний продукт. Але хто захоче доплачувати за те, що можна отримати безкоштовно?.. Користувач готовий платити за швидкість скачування, інколи — за малодоступний контент (хоча більшість просто чекає, коли він стане загальнодоступним). Заплативши за швидкісний інтернет з нелімітованим трафіком, він намагатиметься максимально заповнити канал, що набагато простіше зробити, не заморочуючись на платі за кожну качку (власне, така оплата суперечить життєвій філософії безлімітника). Набагато простіше було б, якби плата за продукт входила до плати за інтернет. Власне, оплачуючи послуги провайдера, користувач розраховує на можливість користуватися продукцією з варезників.

Отже, провайдер має відраховувати частину своїх прибутків виробникам інформпродукції (чи, точніше, організації, яка контролює файлообмін і оплачує працю виробників інформпродукту). Поєднаймо це з системою оплати за пріоритет. Уклавши договір з файлообмінною мережею, провайдер вносить на рахунок кожного клієнта певну суму кібербубликів, які автоматично знімаються з рахунку й підвищують пріоритет клієнта при кожній дії, що потребує залучення обмежених ресурсів. Ми звільнили клієнта від рутинних грошових маніпуляцій, а заодно зробили прибуток від клієнтів стабільним. Далі файлообмінна мережа нараховує певну суму кібербубликів (що підлягають обміну на гроші) авторам — пропорційно до попиту на продукцію і затрачених зусиль. І тут ми зустрічаємось з головною проблемою соціалістичної економіки — адекватністю оцінки праці. Інша проблема — твердість кібербублика як віртуальної валюти (не забуваймо: кібербублик підкріплений не золотом, а рекламою — нестабільним джерелом прибутку). Про те, як вирішити ці проблеми — в наступних статтях.