ЦеНеБлог

Антиблог

« Переїзд | | Як правильно зробити поганий інтернет-сервіс »

08 лютого 2009

Антиблог

Що таке антиблог? Поспитавши про це гугла, я не знайшов нічого цікавого. Пара блогів, що починаються словами «блоги — зло» і на першому абзаці закінчуються. Пара відгуків про якогось блогера, що веде антиблог, і це «анти» якось негативно відбивається на його популярності. Хоча сама ідея — взяти типові поради для блогера і зробити все з точністю до навпаки — не така вже й погана, якщо її правильно втілити. Принаймні, ми отримаємо не зовсім типовий блог.

Зараз модно давати поради, як правильно зробити хороший чи поганий блог, де за критерій успішності береться відвідуваність і, як не дивно, прибутковість. З моєї точки зору, хороший блог неможливо створити просто заради грошей. Навіть якщо блогер має кусень хліба з цього, все ж тут потрібне щось більше, ніж «я роблю вам блог, а ви мені клікаєте по банерах». Трохи ближче до ідеалу стоять ті, для кого інтереси читача — на першому місці. Але й тут дуже часто ми бачимо турботу не про читачів, а про їх кількість. З чого випливає, що успішний блог — це не цікавий блог, а розкручений блог популярної в інтернеті людини. Змістовність підмінюється відвідуваністю.

Розкрутка і реклама. Загалом, корисна річ, якщо ми бажаємо отримати максимум відвідувань за мінімум часу. І якщо ми готові вкладати гроші. Однак, вкладення грошей здебільшого передбачає, що вони до нас повернуться — ми ж ставимо за мету некомерційність. Добре пропіаривши, можна відносно легко зробити популярним і щось не зовсім варте уваги. Клікаючи по рекламних посиланнях, часом відчуваєш себе трохи надуреним (в багатьох випадках, саме так воно і є: статті на тему «Президент повісився» чи з якимось іще «сенсаційним» заголовком стабільно викликають приплив зацікавлених, хоча всім очевидна дутість таких псевдосенсацій).

Безумовно, світ повинен дізнатись про вас. Існують альтернативи комерційній рекламі: наприклад, дружній обмін лінками (втім, це лише некомерційний аналог тієї ж реклами). Осмислені посилання в статтях з інших сайтів на матеріали вашого блогу варті більшого, ніж набридливий блимаючий банер: серед тих, хто приходить за таким посиланням, значно більший відсоток зацікавлених. Якщо ваш блог цитують, це вже показник того, що ваші зусилля чогось варті. Якщо ні — можливо, час іще не настав, або ж ваша писанина нікому не потрібна. Погані блоги мають відсіюватись, і не варто протидіяти цьому — навіть якщо це ваш антиблог.

Але чому змістовність звичайного блогу часто менш важлива, ніж популярність? Все просто: блог, за визначенням, є підбіркою матеріалів з тимчасовою цінністю. Щоправда, такий блог нагадує навіть не журнал, а газету без паперу. Як відомо, в старих газетах якусь цінність становить лише папір, хоча й він сприймається як сміття.

Добре це чи погано? Добре — на нікому непотрібне чтиво не тратиться папір, зроблений зі зрубаних дерев, а тим часом важлива інформація може оперативно розійтися по всьому світу — і вона справді може бути важливою. Погано — змістовна інформація губиться між горами порожнього контенту, генерованого лише для того, щоб змусити читачів регулярно заходити на блог. Можливо, саме тому набули популярності мікроблоги, де ідея регулярного оновлення при мінімумі тексту доведена до досконалості.

Втім, це не наш ідеал. Ми хочемо створити хороший блог — цікавий і змістовний, де на першому місці стоїть не регулярність оновлень (хоча, безумовно, це теж добре), а наповнення. Я не люблю читати встоперше про те, що вже сто разів писано й переписано різними словами. Плаваючи в морі інформації, хочеться знайти щось оригінальне, нестандартне, що ламає стереотипи і змушує мислити не так, як мислив раніше.

Оперативність чи вивіреність? Якщо ваша тематика — останні новини, то, безумовно, цінність вашої статті падає з кожною секундою — у вас просто нема часу тижнями вилизувати всі крапки, коми й пруфлінки. В іншому випадку, оперативність не має такого критичного значення: читач не знає і не може знати, скільки часу стаття пролежала в чорновиках. Ми вирішили не прив'язувати блог до поточних подій, тому можемо собі дозволити тратити на кожну статтю стільки часу, скільки вона того потребує.

Хороші твори пишуться на оцінку? Оцінка блогера — популярність. Оцінка статті — коментарі під нею. Це показник того, що блог узагалі читають (або не читають і, відповідно, не коментують. Хороший демотиватор для блогера-початківця). Чи важливі ці коментарі для випадкового відвідувача? Як показує практика, подяку від імені ўсіх хом'ячків може згенерувати навіть спам-бот. Часто коментарі використовуються як засіб спілкування з друзями — зручно, але для цього нема потреби вести блог. Інколи вони виявляються навіть більш осмисленими, ніж сам блог — чи свідчить це про його змістовність? Цікавіше, коли коментувач має власну думку, що відрізняється від думки автора — це й справді варто почитати. Однак, дискусія на території блогу здебільшого обмежена в часі, а далі вона поступово загинається (це ж не форум, де можна апнути позаторішню тему), і на будь-яку альтернативну думку блогер має повне право відповісти: «не подобається — не читай» і застосувати бритву Міцгола, що цілком логічно: критика в блозі підриває його авторитет... Питання: чи потрібні взагалі коментарі?

Блог як засіб спілкування. Власне, сюжетна лінія блога-щоденника сприяє тому, що коменти під вашими постами нагадують чат ні про що. Якщо ваша мета — спілкування, так і має бути. Але за особистими нотатками губиться зміст для тих, хто не належить до ваших друзів. Крім того, питання: кого слід вважати друзями? Друзі, з якими ви підтримуєте спілкування, як правило, знають ваше мило й аську/джабер/щось там іще. Ну а натовпи ЖЖ-френдів — просто ще один індикатор популярності. Ми вирішили не циклити на популярності, чи не так?

Взагалі, сама ідея існування френдів не така вже й погана: зібрати коло людей з близькими інтересами. Однак, ми спостерігаємо виродження цього явища: розмитість самого поняття «друг» призвела до того, що «друзями» стають зовсім випадкові люди, і часто самоціллю є не пошук свого кола спілкування, а просто їх кількість.

Політематичність, монотематичність. Як відомо, вузькоспеціалізовані блоги більш ефективні. І навпаки — розсіювання між широким колом тем нічим не краще, ніж особистісне болото. Монотематичність погана тим, що читач блогу не виходить за межі однієї теми, хоч, можливо, його інтереси значно ширші. Крім того, монотематичний блог охоплює менше коло людей — а отже, й менше коло сайтів, посилання з яких будуть для нас корисними. Однак, можна знайти здоровий компроміс. Наприклад, обмежитись двома-трьома темами і збалансовано їх розвивати, щоб читачі з різними зацікавленнями не почувались обділеними.

І ще одне холіворне питання: блогохостинг чи stand-alone? В ідеалі — власний сайт завжди кращий. При бажанні, ми можемо робити з ним усе, чого душа забажає. Можемо більш гнучко налаштувати його, експериментувати зі скриптами, і т.д., і т.п. Недоліком є технічна складність цієї справи для любителя, тому, якщо це створює для вас труднощі, краще поселитись на блогохостингу (Блоггер, ЖЖ та ін.). Втім, і тут можливі варіанти. Чого я не радив би, так це мурашиних блогосервісів на різноманітних порталах, де наголос робиться на спілкуванні — матеріали звідти просто не сприймаються всерйоз. Взагалі, за будь-яким блогосервісом закріпився певний імідж... Просто подивіться, яке коло інтересів переважає на цьому сервісі, і зробіть висновок, як виглядатиме на його тлі ваш блог.

Я вибрав для себе варіант зі стенделонним блогом на базі Thingamablog. Головна перевага — невибагливість до технічних вимог. Власне, це не двигунець сайту, як WordPress, а засіб для публікацій у форматі блогу, тому для його роботи достатньо звичайного хостингу з фтп-доступом, а також джави, встановленої на вашому комп'ютері. Нема необхідності морочитись із серверними скриптами та базами даних — при бажанні, такий блог можна поселити навіть на narod.ru чи чомусь подібному. Мінуси: проект все ще багато в чому недороблений і потребує доводки напильником. На жаль, схоже на те, що Thingamablog припинив свій розвиток — останнє оновлення було наприкінці 2007 року. Технічні обмеження: для коментарів потрібні додаткові плагіни (які я вирішив не встановлювати — див. вище). Керувати блогом ви, скоріш за все, зможете лише зі свого комп'ютера (що для мене не критично). Ну і, звичайно, потрібен якийсь мінімум технічних знань, щоб усе це у ваших руках запрацювало.

Спробуймо узагальнити концепцію антиблога:

  1. Некомерційність і неприбутковість. Антиблог почав якимось чином приносити прибуток? Що ж, це добре, але це не входило в наші плани.
  2. Використання реклами для розкрутки — можливе, але необов'язкове. Ідея комерційної реклами йде врозріз із некомерційністю нашого проекту.
  3. Популярність — не самоціль. Безумовно, слід прагнути до збільшення кількості відвідувачів, але сам блог має бути вартим того, щоб його читали.
  4. Коли нема чого сказати, інколи краще промовчати. Забийте на поради писати часто й регулярно — частота оновлень не повинна впливати на зміст.
  5. Матеріали антиблогу мають бути мінімально прив'язані до поточних подій. Пишемо те, що не стане менш актуальним через рік.
  6. Коментарі під кожним постом нам ні до чого. Краще створити форум чи гостьовуху на своєму сайті й перенести спілкування туди.
  7. Побутово-особиста тематика — табу. Вона цікава лише для вас і ваших друзів.
  8. Френдоманія — табу. Не варто френдити випадкових людей заради дутого рейтингу.
  9. Набір тем: монотематичний чи обмежений невеликою кількістю тем. Якщо теми достатньо далекі, їх слід розвивати збалансовано, щоб одні з них не глушились іншими.
  10. Розміщення: в ідеалі — на власному движку. Якщо ж блогосервіс, то нас цікавить гнучкість налаштувань і сам імідж порталу (який у деякій мірі вплине на вас і ваш сайт).
Автор: Python. Опубліковано 08 лютого 2009 20:33
Змінено 15 травня 2009 14:31
Категорії: Інтернет