ЦеНеБлог

Доцільність і самоціль

« Розкрутка, зміст і плани на вічне післязавтра | | Розкладки клавіатури »

26 квітня 2009

Доцільність і самоціль

Спроба подивитись інакше на речі, які здаються нам самоочевидними.

Що таке доцільність? Це потрібність чогось для досягнення мети. Питання: що можна вважати метою в чистому вигляді?

Перша думка, що виникає у людини: мета — це задача, поставлена розумом. Авжеж, ми звикли, що розум Homo sapiens — вершина світобудови. Але чи так це насправді?

Погляньмо на бджіл. Не маючи справжнього розуму, вони демонструють цілком доцільну, з точки зору виживання виду, поведінку: збирають мед, інформуючи при цьому одна одну про місця медозбору, будують стільники, вигодовують личинок у шестигранних комірках, захищають своє гніздо... Яка мета всього цього? Виживання.

Те, що є доцільним з точки зору виживання, може й не мати ознак розумної поведінки. Рослина за допомогою сонячного світла синтезує з води й вуглекислого газу органічні сполуки. Клітина ділиться, породжуючи дві нові клітини. Доцільно, але де тут розум? Розум — лише один із безлічі винаходів природи, поряд із фотосинтезом, різноманітними формами дзьоба птахів, шерстю, війками інфузорій, псевдоподіями амеб, і т.д., і т.п. Яка мета цих винаходів? Виживання. Виживання клітин, здатних ділитись нескінченну кількість разів.

Виходить, мета усього — життя, і життя є самоціллю? В даному випадку — так. Але спробуймо трохи уточнити й узагальнити. Чи є доцільною поведінка хворої людини, що кашляє й заражає всіх людей навколо себе? Це корисно для виживання інфекції, і тому інфекція викликає у людини кашель. Але з точки зору виживання людини, така поведінка недоцільна й навіть шкідлива (нерахуючи користі від прочистки дихальних шляхів). З точки зору кожної форми життя, доцільним є таке породжене нею явище, що сприяє її виживанню й повторенню. Очевидно, що життя, породжуючи саме себе, і є самоціллю.

А якщо життя перестає породжувати життя? Візьмімо, для прикладу, робочу мурашку. Живучи в мурашнику, вона забезпечує виживання свого племені: здобуває харчі, доглядає за личинками, захищає мурашник. В цьому відношенні, її життя доцільне. Доцільне як інструмент для самоцілі, але не як самоціль: будучи ізольованою, мурашка перестає бути корисною для свого виду. Вона не може відкладати яйця — відповідно, не може зробити копію своєї життєвої форми. Образно кажучи, робоча мурашка — соматична клітина макроорганізму, а не генеративна (ця роль дісталась мурашкам з крилами). Самоціллю може бути лише така форма життя, що породжує себе — в решті випадків, життя є лише інструментом для самоцілі, або не має мети взагалі.

Не лише білкове життя може бути самоціллю, а й будь-який самовідтворюваний процес. Наприклад, поведінка наркомана: для нього самоціллю є отримання наркотичного задоволення. Це створює ризик для виживання його як біологічної істоти (наркотик вбиває), і, здавалось би, до чого тут самовідтворюваність? Але ми бачимо, що наркоманія шириться як інфекція. Кожна попередня доза стає приводом для наступної, приковуючи людину до наркотиків усе міцнішими ланцюгами. Перевіривши на собі дію наркотиків, людина може ознайомити з ними і своїх друзів чи знайомих, або почати продавати їх, щоб заробити гроші на наркотики (взагалі, наркоторговець може бути й не наркоманом, але той факт, що наркотики приносять ейфорію, сприяє появі нових наркоманів і нових наркоторговців). Самовідтворюваними є й інші моделі поведінки людини в суспільстві: прагнення розбагатіти, віра в бога, мистецтво, праця, навіть відпочинок... Суспільство — немов живильне середовище для різноманітних стереотипів поведінки.

Або комп'ютерний вірус: не будучи пов'язаним із життям, він породжує сам себе нескінченну кількість разів. У нього є самоціль: заражати комп'ютери, породжуючи власні копії. Пошкодження інформації — з точки зору виживання віруса, побічний ефект (хоча це було метою його автора, в якого теж була якась мета). Звичайно, якщо вірусну активність буде виявлено, рано чи пізно хтось сконструює антивірус — на цьому виконання вірусом своєї самоцілі закінчиться.

Як бачимо, будь-яка самоціль має свої межі доцільності: за певних умов, доцільне перестає бути доцільним. Приклад: ракова пухлина, у якої є самоціль — розмноження. Ракова клітина може ділитись до нескінченності, посилаючи свої метастази в усі органи тіла, але тільки до певного моменту, коли організм, уражений хворобою, просто загине — з цього моменту ділення ракових клітин втрачає будь-який сенс. Будь-який процес є доцільним доти, доки не знищить середовище свого існування і не зробить власне продовження неможливим.

Прикладом самодоцільного процесу з чіткими межами доцільності могла б бути й життєдіяльність дріжджових грибків, які переробляють цукор на спирт і гинуть — частково від нестачі цукру, частково від високої концентрації спирту. Однак, саме ця їх властивість і сприяє тому, що люди цілеспрямовано вирощують дріжджі. Процес, недоцільний в масштабах посудини з закваскою, виявився доцільним в масштабах біологічного виду.

Спробую підсумувати сказане:

  1. Розум, життя, присутність людини та ін. не є обов'язковою умовою для існування мети.
  2. Доцільним є такий процес, наслідком (і метою) якого є багаторазове повторення цього ж процесу.
  3. Доцільним є також процес, що є наслідком іншого доцільного процесу і сприяє досягненню його мети.
  4. Одна й та ж річ може бути доцільною з точки зору одного процесу й недоцільною з точки зору іншого.
  5. Будь-який процес є доцільним у певних межах. Якщо межі доцільності досягнуто, самоціль перестає бути самоціллю. І навпаки, якщо закінчення самодоцільного процесу в певних межах сприяє його повторенню в ширших масштабах, такий процес можна вважати доцільним.

Спробуймо тепер перекласти ці логічні принципи на дії живих людей. Погляньте на світ іншими очима. Те, що ви робите — чи так вже й доцільне воно з точки зору не тих процесів, які маніпулюють вами, а безпосередньо вашої самоцілі — людського життя, вашого життя, життя всього людства?.. А втім, можливо, ми вже стали частиною зовсім інших процесів, самоціль яких — не біологічне життя Homo sapiens, а щось зовсім інше.

Автор: Python. Опубліковано 26 квітня 2009 3:06
Змінено 15 травня 2009 14:35
Категорії: Філософія