« Розкладки клавіатури | | Люди для машин »
17 травня 2009
Кириличні цифри (сучасне втілення)
Кириличні цифри ведуть своє походження від грецьких. За формою це звичайні літери алфавіту з особливими позначками, що вказували на їх числове прочитання. Грецький і старослов'янський способи запису чисел мали багато спільного, але існували й відмінності. Наприклад, відрізнявся порядок знаків у деяких числах (грецьке ιδ = кириличне ДІ = 14), деякі числа могли позначатись літерами кирилиці, відсутніми у греків, відрізнялось оформлення чисел діакритиками, і т.п. Сучасні греки також використовують цю систему запису чисел, хоча й обмежено — вона займає приблизно таку ж нішу, як римські цифри в більшості європейських країн. Чом би не спробувати застосувати аналогічним чином і сучасні літери кирилиці?
Всі кириличні алфавіти, використовувані сучасними слов'янськими мовами, зазнали значних змін. У жодній з них нема літер Ѯ (ксі), Ѱ (псі), Ѡ (омега), Ѳ (фіта). Щоб записати число старим способом, необхідно або відновити старі літери, або ввести замість них нові позначення. Справа ускладнюється ще й тим, що загальнослов'янських літер (присутніх одночасно в українському, російському, білоруському, болгарському, македонському та сербському алфавітах) менше, ніж потрібно: АБВГДЕЖЗКЛМНОПРСТУФХЦЧШ (лише 23, а потрібно 27). Тому для деяких чисел має бути кілька позначень, щоб була можливість надрукувати число на будь-якій кириличній клавіатурі.
Проблема нестачі літер не нова — самі греки зустрічалися з нею. Грецька система запису чисел потребує 27 знаків, тоді як сучасний грецький алфавіт складається з 24 літер — відповідно, числовий алфавіт включає в себе ще три застарілі літери (ϝ, ϙ, ϡ). З часом на місці числової літери ϝ (дигамма) стали писати лігатуру ϛ (стигма), котра, однак, також відсутня в сучасному грецькому алфавіті — часто замість неї пишуть στ, дві літери, що складають лігатуру. Оскільки і сигма (σ — 200), і тау (τ — 300) використовуються для чисел одного розряду, поява їх обох у ролі самостійних цифр одного числа неможлива, і комбінація στ однозначно читається як число 6. Втім, літери коппа (ϙ,ϟ — 90) та сампі (ϡ — 900), що давно втратили звучання й відсутні в грецькому алфавіті, продовжують використовуватись при записі чисел. Слов'яни ж, у свою чергу, замість коппи й сампі стали вживати Ч та Ц, а також Ѧ (малий юс), що мав графічну подібність з одним із варіантів сампі.
Ми можемо позначати відсутню літеру або сучасною літерою без власного числового значення, або комбінацією літер одного розряду. Заміна потрібна для кожної літери, відсутньої щонайменше в одному слов'янському алфавіті: Ѕ (є лише в македонському), И (нема в білоруському), І (є лише в українському й білоруському), Ѳ, Ѯ, Ѱ, Ѡ (відсутні в сучасних алфавітах). Ѵ та похідну від неї Ѹ можна замінити сучасною літерою, утвореною з неї — У.
|
Число |
Грецькі цифри |
Кирилиця |
Мій варіант |
Число |
Грецькі цифри |
Кирилиця |
Мій варіант |
Число |
Грецькі цифри |
Кирилиця |
Мій варіант |
||
|
1 |
α |
А |
А |
10 |
ι |
І |
І, Ы, Ь, Ъ, Ј |
100 |
ρ |
Р |
Р |
||
|
2 |
β |
В |
В |
20 |
κ |
К |
К |
200 |
σ |
С |
С |
||
|
3 |
γ |
Г |
Г |
30 |
λ |
Л |
Л |
300 |
τ |
Т |
Т |
||
|
4 |
δ |
Д |
Д |
40 |
μ |
М |
М |
400 |
υ |
Ѵ, Ѹ, Ꙋ |
У |
||
|
5 |
ε |
Е |
Е |
50 |
ν |
Н |
Н |
500 |
φ |
Ф |
Ф |
||
|
6 |
ϝ, ϛ, στ |
Ѕ |
Ѕ, ДЗ |
60 |
ξ |
Ѯ |
Ж |
600 |
χ |
Х |
Х |
||
|
7 |
ζ |
З |
З |
70 |
ο |
О |
О |
700 |
ψ |
Ѱ |
Ш, Щ |
||
|
8 |
η |
И |
И, Й |
80 |
π |
П |
П |
800 |
ω |
Ѡ |
ОО, Ю |
||
|
9 |
θ |
Ѳ |
Є, Э, ТТ, ФТ |
90 |
ϙ,ϟ |
Ч, Ҁ |
Ч |
900 |
ϡ |
Ц, Ѧ |
Ц |
Запропоновані тут позначення базуються на графічній подібності (Ѳ — Є, Ξ — Ж, Ω — Ю, Ѱ — Ш), звучанні (Ѕ — ДЗ), назвах (тета — ТТ), еволюції букв (І —> Ы, Ј; Ы <— Ъ). Всі сучасні позначення використовують символи набору windows-1251, присутні в більшості кириличних шрифтів. Будь-яка слов'янська кирилична розкладка клавіатури придатна для запису чисел щонайменше одним способом із запропонованих. Втім, деякі з кириличних букв (S, I) можна замінити їх латинськими графічними аналогами — англійська розкладка, як правило, загальнодоступна.
У старослов'янській традиції літери-числа записувались під титлом. Числа 1000 і більше позначались тими ж літерами, але з іншим знаком порядку. Оскільки цих знаків нема на жодній сучасній кириличній клавіатурі, зробімо простіше: замість знаку тисяч можна використати різницю між великими й малими буквами.
До реформи Петра І кирилиця або не розрізняла великих і малих літер
(хоча й використовувала буквиці на початку текстового блоку), або
використовувала великі літери дуже обмежено, і в числовому записі
великі/малі літери не розрізнялись. У наш же час кожна літера має два
варіанти. Можна використати цю можливість у нашій системі: для чисел від
1 до 999 використовувати малі букви, а для тисяч — великі.
Сьогоднішнє
число: и.г.Ві
(компактніше,
ніж 8.03.2010, чи не так?)
Система числення, використовувана нашими предками, не обмежувалась і тисячами. Існувало дві паралельні системи запису надвеликих чисел (великий і малий рахунок), що відрізнялись числовими значеннями одних і тих же символів. Оскільки запропонована тут система є транслітерацією давньої форми запису, я вирішив включити до неї обидва варіанти (додавши засоби для їх розрізнення)
Малий рахунок:
| 1 | а | а҃ |
| 1000 | А | ҂а |
| 10 000 | (а) | а⃝ |
| 100 000 | :а: | а҈ |
| 1 000 000 | ~а~ | а҉ |
| 10 000 000 | *а* | а꙰ |
| 100 000 000 | [а] | а꙱ |
| 1 000 000 000 | #а# | а꙲ |
| 1 | а | а҃ |
| 1 000 | А | ҂а |
| 1 000 000 | (А) | а⃝ |
| 1 000 000 000 | :А: | а҈ |
| 1 000 000 000 000 | ~А~ | а҉ |
| 1 000 000 000 000 000 | *А* | а꙰ |
| 1 000 000 000 000 000 000 | [А] | а꙱ |
| 1 000 000 000 000 000 000 000 | #А# | а꙲ |
Щоб побачити, як виглядатиме число в модернізованій кириличній системі
запису (поки що лише в модернізованій і лише від 1 до 999 999), можна
скористатись конвертером:
<