ЦеНеБлог

Людський білок — їжа майбутњого?

« Ô - забута українська літера | | Заглючмо роботів »

06 серпня 2010

Людський білок — їжа майбутњого?

Ні, я не стверджую, що їсти людей — добре. Для представника європейської цивілізації сама ідея їсти інших звучить дико. Страхітливі котли, в яких варяться порубані тіла, а поруч бенкетує голодна юрба, що обгризає м'ясо з людських кісток… Брррррр.

«Цивілізоване» людство вже давно забуло ці жахіття минулого. Якщо люди колись навчились їсти собі подібних, у цього була лише одна об'єктивна причина: голод. Здавалось би, це нам більше не загрожує: ми живемо в кращій частині світу, не надто перенаселеній, з родючими землями, з промисловістю, що дозволяє нам жити більш-менш безбідно — набагато краще, ніж живуть діти Африки. Це зовсім не схоже на ті екстремальні умови, в яких первісна людина навчилась полювати не лише на звірів, а й на людей...

Але:

  1. Тваринні ресурси дикої природи вичерпуються. Оленів і турів ми вже перестріляли. Лишається море. Популяція китів невпинно знижується. Популяція риб — так само: ми загиджуємо океани, виловлюємо звідти все, що там ще не здохло, і їмо, розмножуємось. Населення багатьох країн надто залежне від дарів моря… Ви ще не зрозуміли? Ми живемо в вольєрі з великим басейном та іншими зручностями, що зветься Земля. Проблема в тому, що вольєр цей не має не лише стін, але й виходу: планет, придатних для переселення, астрономи так і не відкрили, а якщо й відкриють — навряд чи польоти туди стануть масовими. Що буде з нами, коли ми все з'їмо? Ну так отож..
  2. Вирощування їжі ускладнюється тим, що ця їжа сама потребує їжі (в випадку тварин) чи території (в випадку рослин). Все це потрібно й істотам людського виду, кількість яких невпинно зростає. Коли Земля стане мегаполісом, цей мегаполіс не зможе прогодувати себе, навіть якщо дахи хмарочосів будуть повністю перетворені на теплиці з помідоами чи грядки з картоплею. Подумайте, скільки овочів виросте на тому даху за рік і скільки цих овочів з'їдають щодня мешканці квартир під ним.
  3. Для одних культур нормою є активне розмноження, інші подають ознаки демографічної кризи. І хоча низька народжуваність здебільшого асоціюється з найпрогресивнішими країнами світу, неплодючі культури будуть витіснені представниками плодючих — якщо не внаслідок міграції, то внаслідок окупації їх територій. І це буде гра в одні ворота: навіть якщо малонаселена прогресивна держава А підкорить перенаселену бідну країну Б, одразу після встановлення нової адміністрації звідти ринуть потоки мігрантів; якщо ж малонаселена програє — самі розумієте, хто поселиться на її території. Кордони не стануть перешкодою для зростаючих темпів росту людської популяції. За останню сотню років населення планети зросло вчетверо — гадаєте, щось принципово зміниться?..
  4. Людство ще не позбулось канібалізму остаточно. Ящо 30-40 років тому одну африканську країну очолював активний людожер, як думаєте, в якому стані людожерські традиції нині — в Африці, охопленій голодом і злочинністю?
  5. Cпоживання людських білків не обмежується людожерством. Навіть європейська цивілізація ще не відучила себе остаточно від вигодовування немовлят материнським молоком. Всеїдні китайці також включили до свого раціону людську плаценту. Абортовані ембріони теж можна їсти (якщо, звичайно, ви не вважаєте аборт убивством).
  6. І ось, настала година Г, коли населення Землі заповнило більшу частину її поверхні, останнього кита пустили на шашлики, останню тюльку поділила і з'їла команда рибалок, культурні рослини стали давати менше їжі, ніж люди та свійські тварини потребували, щоб вижити. Що далі? Голод. Глобальний голод. Не страждатимуть від нього лише ті, хто знайде їжу будь-якою ціною. БУДЬ-ЯКОЮ.
  7. Можна, звичайно, не вдаватись до безпосереднього поїдання своїх співплемінників, а обмежитись війною на винищення. Але такий варіант виглядає гірше: трупи, обліплені мухами, що розносять інфекцію, і голод, якого не так легко позбутись… Племена, що не мають табу на людожерство, мають більше шансів на виживання в цих умовах: навіть війна на винищення приносить їм їжу. Війна на винищення не стане перешкодою для приходу ери людожерів.
  8. Плем'я, що практикує поїдання слабких та калік, тим самим здійснює внутрішній добір. Соціальний дарвінізм може мати сенс у світі, де єдиний ворог людини — людина. Фізично здорова популяція хижаків має перевагу перед такою ж популяцією, але хворою. Канібалізм знов отримує перевагу.

Отже, який висновок можна з усього цього зробити? Нині ми живемо, порівнюючи з рештою історії людства, в райських умовах. Але навіть якщо Едем колись існував, його більше нема, й нащадки тих, хто з нього вийшов, були змушені боротись за життя. Канібалізм — лише один із засобів боротьби за існування. Нам не хочеться про це навіть замислюватись, але я́к ми боротимемось за своє життя, коли сучасний Едем вичерпає всі свої ресурси?..

Автор: Python. Опубліковано 06 серпня 2010 16:14
Категорії: Майбутнє, Паранойя