ЦеНеБлог

Картопляні кодери — нова модель виживання

« Роздягайтесь, на вас дивляться | | «Правильні» лапки́ »

23 травня 2011

Картопляні кодери — нова модель виживання

Питання: чому українські селяни не працюють в інтернеті? Чому до цього часу програміст — професія виключно міських жителів?
Відповідь проста: село ще не інтернетизувалось як слід. Але, судячи з темпів омобілення, цей час уже не за горами. Інтернет у селах вже є — залишилось заповнити його працівниками. Доки оплата мережі (разом з витратами в процесі пошуку роботи) перевищуватиме можливий заробіток за її допомогою, доти розмови про селян-програмістів сприйматимуться як анекдот про підводний човен у степах України. Але рано чи пізно цей бар'єр буде подолано.

Робота з комп'ютером — скоріш індивідуальна трудова діяльність, ніж колективна. Тут нема доменних печей чи конвеєрів, за якими мусять наглядати десятки й сотні робітників. Багато відомих програмних продуктів — результат творчості програмістів-одинаків чи невеликих груп програмістів. Крім того, мережа, як відомо, з'єднує людей, а тому необхідність щодня долати шлях від дому до офісу і бути присутнім на роботі особисто — вже неактуальна навіть для великих софтверних компаній.

Тепер погляньмо на селян. Робота селянина важка й брудна, але при цьому низькооплачувана і значною мірою сезонна. Іншими словами, у селянина є і потреба, і можливість поєднувати сільську працю з додатковим заробітком у вільний час. Колись такою формою заробітку було виробництво пряжі та шиття, доки селян звідти не потіснили мануфактури і сучасна легка промисловість. Таким чином, досвід несільської індивідуальної праці селян в історії існував. Ще один варіант — заробітчанство, скажімо, на будівельних роботах у великих містах та за кордоном. На відміну від індивідуальної трудової діяльності, заробітчанство потребує виїздів, тривалої відсутності вдома, що не є добре. Чи може робота в інтернеті стати альтернативою такому наймитуванню?

Основні переваги:

  • Людина, що може самостійно забезпечити себе необхідним мінімумом їжі, менш вибаглива до заробітної плати. Якщо у місті ціна картоплі зростає з кожним стрибком цін на бензин, то для селянина, який ту картоплю за 30 метрів від хати з землі викопує, такої проблеми нема. Відповідно, для виживання програмісту-селянину, що чергує роботу за комп'ютером з роботою на своєму городі, вистачить значно меншої зарплатні.
  • Дешеве житло. Хай навіть без усіх тих зручностей, як у місті — зате не треба платити за воду, каналізацію та двірників — а це вже додаткові півтисячі гривень щомісяця. Так само впливає на мінімум зарплати. Таким чином, сільський програміст обійдеться роботодавцеві дешевше, ніж програміст із великого міста з таким же рівнем кваліфікації.

Можливі труднощі:

  • Кваліфікація. У селах нема ВУЗів, які б готували таких спеціалістів, нема роботи, де можна було б отримати досвід. Імовірно, перші селяни-програмісти будуть вихідцями з міст або людьми, що не прижилися в місті, хоча й отримали необхідний мінімум освіти. Якщо сільський програміст потребуватиме помічника, йому доведеться або шукати його десь у мережі, або самому навчити його. Другий варіант потенційно більш перспективний: учень через деякий час може стати вчителем, підготувати нових учнів, і т.д. Подібний механізм професійної підготовки, коли учень отримував знання безпосередньо від майстра, існує вже не одне тисячоліття в інших галузях — гадаю, він зможе прижитись і тут. Цьому сприятиме й велика кількість технічної літератури, доступної в мережі — а отже, вчитель звільняється від необхідності все детально пояснювати учневі. Звичайно, така форма навчання не є вищою освітою, і програміст-самоучка не матиме переваг дипломованого спеціаліста, але погляньмо на це з іншого боку: серед тих, хто нині заробляє гроші, пишучи софт, далеко не всі отримали освіту за цим фахом. Професія програміста — це постійне самонавчання, а диплом — лише свідоцтво про мінімальну здатність учитися.
  • Вартість інтернету. У селах, де густота населення досить низька, а відстань до інтернетизованих міст достатньо велика, нині переважає мобільний інтернет — порівняно дорога розвага. Коли у села прийде дешевий швидкий інтернет — сказати важко. Втім, для безпосередньої розробки програм це не найкритичніший параметр.
  • Заповненість ніші низькокваліфікованих програмістів. Відома проблема, актуальна не лише для гіпотетичних сільських програмістів, а й навіть для випускників ВУЗів. Десять низькокваліфікованих кодерів програють перед одним майстром своєї справи, і якщо для замовника має значення «швидко і вчасно», він віддасть цю роботу професіоналам, а не початківцям. На професійний ріст програмістів піде якийсь час.
  • Труднощі працевлаштування через інтернет. Так, звичайно, існує фрілансерство — але воно не має характеру постійної зайнятості. Це середовище не надто дружнє до новачків, а рівень оплати відносно невисокий. Втім, це для нас не критично. Проблема в іншому: тут існує дефіцит роботодавців, а не працівників. Скажімо, якщо замовник зацікавлений у тому, щоб копії його програми не потрапили до когось іще, він віддасть цю роботу нормальній програмістській конторі з офісом, охоронцями та іншими прибамбасами, а не фотомордочці з інтернету. З іншого боку, й сам фрілансер не застрахований від кидалова з боку роботодавця.

Як бачимо, не все так безхмарно, як хотілось би, але перспективи є. Сільський програміст матиме дещо спільне з сільським учителем та іншими представниками сільської інтелігенції: людина, що заробляє на життя не тяжкою працею, а розумом, але при цьому зберігає зв'язок із землею. Звичайно, це робота не для всіх — як і будь-яка інша розумова праця. Говорячи про програмістів, ми маємо на увазі й інші форми роботи в мережі (не клікати по банерах, звісно — йдеться про продуктивну діяльність), що можуть відрізнятися як кваліфікаційними вимогами, так і вимогами до мережі, з відповідним коливанням оплати праці — багато з них можуть бути так само доступними для українських селян. Ставши масовим явищем, «картопляні кодери», невибагливі до зарплат, будуть сильним конкурентом для кодерів з великих міст. І це буде позитивним явищем, адже в кінцевому підсумку призведе до посилення позицій нашої країни серед світових виробників програмного забезпечення, сприятиме відродженню сіл, зменшить рівень безробіття та заробітчанства. Принаймні, хотілося б вірити в це.

Автор: Python. Опубліковано 23 травня 2011 16:29
Змінено 12 червня 2011 13:57
Категорії: Інтернет, Кіберсоціалізм, Соціум