ЦеНеБлог

Плани на тоді, коли...

« TeX-інструменти на ЦеНеБлозі | | Котра година? Цифрами?.. »

06 серпня 2017

Плани на тоді, коли...

Десь колись один блогер сказав, що писати статті-виправдання — перший крок до смерті блога. Але стоп, останні три роки тут не було ніякої активності, тож, мабуть, гірше від цієї публікації все одно не стане.

Отже, чому? Ну, бо так склалися обставини. В якійсь мірі, мене втомив формат цього блогу, його вміст (з яким я в багатьох місцях зараз не погоджуюсь — так, це писав я, але люди змінюються. Ні, нехай буде — просто тому що я вважаю неправильним забирати сказане назад. Слово — не горобець, рукописи не горять, і т.д. Просто майте на увазі, що це була моя думка тоді, яка може відрізнятись від того, що я думав чи думатиму до того й після того). Цілі, які він ставить (початково — бути трибуною в мережі, місцем, де я можу сказати вам усе, що думаю з цього приводу. Але чи хочу я чогось від вас узагалі, заради чого було б варто чинити вплив на вас у такий спосіб?). Я не веду тут діалогу з вами — просто намагаюсь викласти свою думку, по можливості довівши свої статті до досконалості. Не пости й репости (а то й узагалі твіти чи статуси), а саме статті — це займає більше часу, вимагає більше сил. Це і добре, і погано: обмірковуючи довгий час сказане, я ризикую дочекатися, коли моя власна думка зміниться, і все написане втратить цінність для мене. Відповідно, більша частина ЦеНеБлогу являє собою недописані чорновики, які, можливо, ніколи не побачать світ.

Чому ще є якісь плани? Чи були?.. Планів було багато — починаючи з удосконалення двигунця цього блогу, заміни його на щось самописне. До речі, порада на майбутнє: ніколи не беріть в основу інструмент, який ви не зможете розібрати на частини й переробити кожну деталь по-своєму — з часом ви станете від нього залежні. Thingamablog, у якому я все це роблю, являє собою GUI (місцями недостатньо зручне, при цьому без можливості якось удосконалити його) — я ж волѣв би, щоб у моїх руках був інструмент максимально гнучкий і налаштовуваний — хай це буде простенька утиліта, що працює з командного рядка й дозволяє підключати довільний текстовий редактор, може виконуватися в скрипті, її контент можна обробляти сторонніми інструментами, і т.д. В існуючих же обставинах, якщо я захочу зробити якісь дії, не передбачені розробником, мені доведеться або копирсатися в коді самого блогогенератора, або виколупувати з нього базу даних повідомлень і щось робити з нею, або... Для виправлення деяких дефектів (наприклад, граматично неправильних назв місяців у календарі, або щоб приховати вміст під катом) я використав можливості php, в якому (замість чистого html) я генерую цей блог — ну але ж ви самі бачите, що це протез, що робить цей блог ні повністю генераторним і незалежним від технічних можливостей сервера, ні повністю php-шним і незалежним від десктопного інструменту для публікацій. Утім, такий формат дозволяє робити те, що не можуть собі дозволити власники більш нормальних блогів (ну, так, це не блог ☺) — наприклад, статті-скрипти, як-от попередня. Проте, маючи більш гнучкий і розширюваний інструмент для публікацій, я зміг би зберегти навіть і ці фічі, хай навіть вони колись і виросли з протезів, до яких, маючи під руками щось краще, я б і не додумався.

Невирішеність технічної проблеми робить усю їх решту планами «на тоді, коли…». Наприклад, мені б хотілось основну частину громадсько-політичних тем винести в окремий блог-агітку, а тут залишити переважно кодерське, кіберсоціалістичне, свою алфавітотворчість і т.д. Що засобами голого TAMB не передбачено — я не можу перекинути всі чорновики в інший блог. Або колись була ідея зробити цей блог колективним (насправді це незовсім те, що треба — можливо, мені б удалося це реалізувати, але це вже був би окремий проект, далекий від початкового, що розвивався б незалежно від нього). Або доробити книгу відгуків, альтернативні формати повідомлень і т.д. — те, що я міг би зробити за більш-менш прийнятний проміжок часу (це важко пояснити, що́ саме я планую — коли/якщо зроблю, побачите).

Узагалі, ділитися своїми нереалізованими планами — насправді шлях до того, щоб вони мені самому остогидли раніше, ніж я за них візьмуся. Не ділитися — шлях до їх забуття. Тому яка різниця? Просто майте на увазі, що це не обіцянки, не зобов'язання, а просто ідеї, а то й зовсім щось малодосяжне, як типова мрія. Деякі з них, можливо, колись буде втілено — не всі, не найближчим часом і не факт, що взагалі. Я просто пишу тут про них, як спосіб нагадати собі, що вони в мене є.

З планів, не зав'язаних на технічній частині:
Можливо, мені б хотілося спробувати себе в літературному жанрі. Поки що це просто заголовки, якісь загальні ідеї, декілька непов'язаних між собою фрагментів. Але, якщо тобі все життя кажуть «тобі б книжки писати», то, мабуть, варто спробувати написати хоч одну, щоб перевірити, наскільки це правда. Якщо я за це візьмусь, то читачі ЦеНеБлогу будуть першими, хто це побачить (і вжахнеться).

Можливо, мені було б цікаво вести відеоблог. Анонімний відеоблог (треба подумати, як замінити своє обличчя на аватарку в реалі. Реальне фото на автарі замість чогось схематично-символічного нині сприймається як норма — то чому не можна навпаки?), з відео на ютюбі та торентах. Не впевнений, наскільки це правильно в рамках саме ЦеНеБлогу — обтяжувати його важким відеоконтентом (можливо, варто початково створити ще один блог для подібних експериментів?). Проте, така ідея є.

Алфавіти, шрифти і т.д. — це було моїм хоббі ще зі шкільних років. Можливо, деякі з цих ідей варті того, щоб бути опублікованими тут. Деякі з них відносно прості, для деяких потрібен час і вдосконалення майстерності, а якісь являють собою незовсім тривіальні програмістські задачі. У разі могу руху в цьому напрямку, ЦеНеБлог може стати важчим — більш наповненим графікою, скриптами та іншими технічними надмірностями (що, зрештою, не так і погано, якщо є заради чого).

Код. Більше кодерських статéй і більше коду (так, для подібних речей існує github — проте, це мало б бути чимось ближчим до хабра однієї людини). Щось із цього лежить недороблене в чорновиках, щось тільки планується.

І менше про політику тут. Просто це тема, яка всіх поголовно більше дратує, ніж дає осмислену відповідь на питання, як діяти. Усіх поголовно щось не влаштовує (влада, народ, знавіснілі опоненти, тупі однодумці і т.д.). Український сектор інтернету загиджено завалами цього інформаційного продукту. Можна намагатися про це не думати, але воно все одно до тебе припреться. Можна мати власну думку й послідовно дотримуватись її, але ти завжди будеш диваком-одинаком, чия думка без натовпу однодумців нічого не варта. Можна влитися в якусь із течій, що більш-мен відповідає твоїм поглядам — але змирись, у комплекті з правильними гаслами гарантовано йтимуть ідіотські ідеї, які твоя партія відстоюватиме навіть більш послідовно, ніж те, чого хотілось би тобі. Так, ці теми дратують, хвилюють, тому про них важко не писати — але ні, моя трибуна недостатньо потужна, щоб моя власна політична позиція, промовлена з неї, не давала наслідком щось більше, ніж роздратування. А написані на емоціях, колополітичні статті стають непродуманими і ще більш дратуючими. Звідси й бажання винести увесь «соціум» в окремий відстійник, а тут займатися чистим ескапізмом.

З інших ідей, не пов'язаних із цим блогом безпосередньо.
Соцмережа з технічними обмеженнями, що змушують користувача писати тією чи іншою мовою. Як україномовного киянина, мене дратує повальний дефіцит української мови в мережі. Є соціальна складова цієї проблеми, є економічна, а є й технічна. Так, у дев'яності просуванню української мови в комп'ютерній галузі заважала проблема з кодуваннями, що неправильно передавали українські літери. Довгий час українці мали палицю в колесах у вигляді розкладки клавіатури без апострофа («розширена» розкладка, де цю проблему виправили, увійшла в широку практику лише з масовим переходом з ХР на семірку — тобто, зовсім недавно). Якщо говорити про просування україномовних сайтів у мережі, тут ми бачимо, що Гугл на запит українською засмічує результати пошуку російськими сайтами (навіть якщо має місце й протилежне, українських сайтів надто мало в мережі, щоб до такої міри зафлудити російськомовний пошук. Забанений Яндекс, здається, подібним не страждав і знаходив безпосередньо те, що шукаєш — але див. вище про ідіотизм у навантаження до правильних гасел; втім, усе одно я ним рідко користувався). Що, в принципі, виправляється додатковими параметрами пошуку (за замовчуванням відсутніми), а ось на Ютубі такою можливості нема — на запит українською гарантовано випаде переважно російське топове лайно. Доводиться уточнювати, брати слова в лапки, дописувати словами «українською» — в результаті, я знаходжу не те, що шукав, а щось українською мовою невідомо про що. Коротше, доводиться робити самому всю роботу, яку для росіян робить пошуковий алгоритм — руками перебирати відео за відео, канал за каналом, доки не натрапиш на те, що шукав. Це дратує? Ні, це просто небезпечно — коли я з люттю перебираю результати ютюбного пошуку, а ви випадково підійдете та ще щось спитаєте російською, ви практично ризикуєте своїм життям (при всій моїй миролюбності та поміркованості в решті випадків). А щоб тому, хто ці пошукові алгоритми клепав, усе життя приходили пошукові результати на санскриті. Ієрогліфами. Вертикально! (лютий смайлик)

Коротше. Технічним засобам ми можемо протиставити лише технічні засоби. Якщо є сайти назразок Stackoverflow, де писати українською не можна (і нещодавній галас із розділом про українську мову цю проблему не вирішує), то має бути й сектор інтернету, де не можна користуватися такими мовами, як російська, англійська й решта провідних міжнародних мов. І за цим мають стежити не модератори (які завжди або дають поблажку, або проявляють неадекват, або лінуються), а алгоритм перевірки, що пропускатиме лише повідомлення, написані тими чи іншими мовами. Причому, перевірятиме все, включаючи закриті розділи й приватну переписку (яку довіряти модераторам було б неетично). Ще одне: мені б хотілося зробити цей простір вільним від політичної пропаганди — хай це буде місце, де пануватиме спілкування на вільні теми, щось нейтрально-розважальне, або щось корисне, або щось пов'язане з літературою, мистецтвом, але тільки не оці вічні патріотичні плачі, які своєю всюдисущістю в українському інфопросторі тільки принижують українську мову й українців (включити слова «вишиванка», «вата», «совєцький», «безвіз» тощо, а також прізвища відомих політиків у матфільтр?.. Утім, є надія, середовище, де люди не відчувають зовнішнього мовного тиску, так чи інакше самоочиститься від псевдопатріотичного сміття — просто через відсутність потреби в ньому).

Ще одна ідея: соцмережа/форум/блог, де спілкування ведеться у формі обміну рукописними повідомленнями (написаними ручкою, пером і т.п., або пальцем на сенсорному екрані). Знову ж, слід подбати про алгоритм перевірки та підготовки зображення, яке, з одного боку, має після обробки добре читатись і, з другого, початково має бути саме написом, а не фотками чи ще чимось, щоб сайт рукописів не виродився у звичайний іміджборд. Не певен, чи набере подібний ресурс велику популярність, але мені б хотілось, щоб таке місце у мережі було.

Насправді в мене ще багато ідей. Які я записую в паперові щоденники чи у файл ideas.txt — з не надто високою ймовірністю, що колись їх буде втілено. Тому поки що зупинімося на цьому... Мій батько давно вже мріє сконструювати вдосконалений двигун внутрішнього згоряння. Він не робить креслень (хоч пропрацював інженером-конструктором), не майструє експериментальні зразки в гаражі (гараж у нього є) — просто обмірковує. Йому майже 70. Здається, я маю той же недолік... Просто є ідеї, а є реальність, де ти плануєш щось зробити, берешся за комп, тим часом паралельно заглядаєш на ютюб, щоб подивитися щось ненапряжне, поки збираєшся з думками, дивишся одне відео, друге, хочеш знайти ще щось подібне на цю тему, але... (люто гарчить і гризе клавіатуру).

Автор: Python. Опубліковано 06 серпня 2017 21:31
Змінено 06 серпня 2017 21:43
Категорії: Робота блогу