ЦеНеБлог

Прогрес, карго-культ і технології, якими ми «володіємо»

Давно я нічого не писав на цю тему. Та й, власне, що про це писати, окрім банальних очевидних речей? Вся суть — у заголовку.

Отже, яке ми маємо відношення до прогресу людства? Відповідь очевидна: приблизно таке ж, як мали індіанці, яким білі друзі продавали вогнепальну зброю. Відірвіть свій погляд від монітора й подивіться навкруги: що з того, що є навколо вас, ви б змогли виготовити самостійно?

Читати далі...

Феномен українського патріотизму

Кожна країна має свою форму політкоректності. І якщо білим американцям має бути соромно за те, що вони білі, то українська політкоректність вимагає відчувати сором за любов до України. Іншими словами, за патріотизм.

У більшості країн, де таке явище, як патріотизм, існує, його намагається монополізувати держава. І справа не тільки в тому, що партія влади хоче закріпитись на троні — певний мінімум патріотизму підтримує кожна політична партія по-справжньому демократичної країни. Насправді неконтрольований патріотизм може перейти у форми, що становлять небезпеку для самої держави. На жаль, наша держава надто юна для розуміння цього.

Держава постійно намагається чимось підмінити український патріотизм.

Читати далі...

Не читайте українських сайтів

…І, боже вас збережи, не читайте до обіду радянських газет.
- Гм... Але ж інших нема?
- Ось ніяких і не читайте. Ви знаєте, я провів тридцять спостережень у себе в клініці. І що ж ви думаєте? Пацієнти, що не читають газет, почували себе чудово. Ті ж, яких я спеціально змушував читати "Правду", втрачали вагу.
- …
- Мало того. Знижені колінні рефлекси, поганий апетит, пригнічений стан духу…

Приблизно те ж саме можна сказати про українські сайти. Вже вкотре розумію, що від читання сайтів в домені .ua (чи просто написаних українцями) не отримую нічого корисного. Лише втрачений час, нерви й зіпсований настрій на пару днів. Виникає бажання забанити увесь цей домен, хоча й це не допомогло б. Цікаво, чому?

Читати далі...

Принцип невода

З попереднього повідомлення можна було зробити висновок, що самоізоляція — панацея від усіх бід. Ні — панацеї не існує. Кожна хвороба має свої ліки, і вживання їх без рецепту робить із них отруту.

Уявімо, що Америка закрила свої кордони для навколишнього світу. Чи змогла б вона вибудувати себе такою, як зараз? Звісно ж, ні. З самого початку свого існування Сполучені Штати відчували дефіцит людських ресурсів. Місцеве корінне населення цим ресурсом не було: індіанці жили своїм життям і не мали особливого бажання інтегруватись у соціум європейських колонізаторів, а ті, в свою чергу, не приймали й їх. Дружба між новоприбулими американцями та індіанцями здебільшого обмежувалась торгівлею, чомусь завжди вигіднішою для блідолицих. Частіше ж їх взаємини були більш схожими на війну, в якій технологічно більш продвинуті блідолиці здебільшого перемагали. Щоб забезпечити ці перемоги, молодій державі потрібна була не лише зброя, а й руки, що її тримали, селяни й робітники, що нагодували б і забезпечили всим необхідним солдатів, та й саму зброю треба було або закуповувати (а отже, й продавати товар, щоб мати гроші), або виробляти — все це потребувало людей, людей, людей... Сполучені Штати Америки були відкриті для мігрантів з Європи. Втім, цього виявилось недостатньо для стрімкого зростання американського господарства, тому стали ввозити рабів з Африки. Навіть у війні між Півднем і Північчю можна розгледіти мотив конкуренції за людські ресурси: знищення рабовласництва в південних штатах вивільнило так потрібну північним дешеву робочу силу. США продовжують «імпортувати» людей і в наш час, зосереджуючи особливу увагу на кваліфікованих спеціалістах (мабуть, усі чули про «зелену карту»).

Читати далі...

Самоізоляція — запорука прогресу?

Один сучасний викладач якось сказав своїм студетам: «Той, хто бажає, щоб українці не знали російської мови — ворог України». Його позицію можна зрозуміти, адже загальнодоступність цієї іноземної мови відкриває нам двері до безмежних потоків інформації — навіщо українцям обмежувати себе в цьому? Але будь-яка істина перевіряється сумнівом — тож давайте перевіримо.

Перш за все, ми стаємо споживачами іноземного інформаційного продукту. Так, це добре — ми розширюємо свої знання. Але так, це погано: ми не маємо об'єктивних причин, щоб створювати свій інформаційний продукт, свої знання, свою науку. Навіщо робити наукові відкриття, якщо ми все одно дізнáємось про них з іноземних джерел? Адже саме так і є. Не намагаючись відкрити істину самостійно, ми не втрачаємо нічого, окрім здатності бути першими хоч у чомусь.

Читати далі...

Несправжня німота, або роздуми піщинки, що мріє зрушити гору

Коли книга відгуків тільки з'явилась і почала наповнюватись подяками, я був переконаний, що це все витівки спам-ботів. Однак, деякі з цих відгуків були написані явно живими людьми. Дивно, що й від тих, кого я знаю особисто, теж чую один позитив. Так, ніби здаєш відверто схалтурений курсовик і отримуєш «відм.» у заліковку. Приємно, але «за що»? Я що, геніальний блогер, чия писанина всім подобається? Чи просто ті, кому не сподобалось, не мають сміливості сказати: «Твій блог — повна лажа»?…

Мене вбиває думка, що мій блог справді може комусь подобатись. Готувати опіум для народу — така відповідальність…

Читати далі...

Люди для машин

Фантасти люблять нас лякати страшним майбутнім, де люди стають рабами машин. Скайнет захоплює систему оборони і оголошує війну людству, машини підключають людей до Матриці й використовують їх мозок замість батарейок, та й навіть добродушні роботи Айзека Азімова так і норовлять вбити нас своєю твердолобою машинною логікою... Хоча насправді, малюючи машинний апокаліпсис, ми зображуємо не машин, а самих себе. Це ж наша любов до влади, наша жорстокість, наш раціоналізм м'ясника. Ми самі вигадали для себе непохитні закони, забувши про один: істина нам недоступна. Чи можуть вигадані нами машини, розумні ЯК ЛЮДИ, бути чимось кращими від людей? Людяність — лише назва для того, що людина хотіла б мати. Але неспроможна — люди не вдосконалюються, задача про абсолютне добро не має раціональних розв'язків.

Читати далі...

Доцільність і самоціль

Спроба подивитись інакше на речі, які здаються нам самоочевидними.

Що таке доцільність? Це потрібність чогось для досягнення мети. Питання: що можна вважати метою в чистому вигляді?

Перша думка, що виникає у людини: мета — це задача, поставлена розумом. Авжеж, ми звикли, що розум Homo sapiens — вершина світобудови. Але чи так це насправді?

Погляньмо на бджіл. Не маючи справжнього розуму, вони демонструють цілком доцільну, з точки зору виживання виду, поведінку: збирають мед, інформуючи при цьому одна одну про місця медозбору, будують стільники, вигодовують личинок у шестигранних комірках, захищають своє гніздо... Яка мета всього цього? Виживання.

Читати далі...

Ефект гербарію

Вам знайоме це відчуття? Листя, що втратило свій природній вигляд, але все ще зберігає ознаки кольору і форми, засушене вченим-ботаніком для колекції. Колекції, потрібної лише поціновувачам колекцій — таким же ботанікам чи просто любителям гербаріїв. Або колекція метеликів — мертвих, красивих, неприродньо розпластаних на дошці зі шпильками. Або... Прикладів безліч — старі книжки, колекції марок, алфавіти з omniglot.com, якийсь закинутий некомерційний софтверний проект, щось інше, щось іще — старе, дбайливо зібране, цікаве, непотрібне. Мертве.

Читати далі...