ЦеНеБлог

Про затемнення Вікіпедії, екс-юей та радіочіпи в головах

Українською онлайн-спільнотою, як і будь-яким іншим натовпом, дуже легко маніпулювати. Коли EX.ua закрили, всі ми з жахом усвідомили, що глобальний сопець і піпець докотився і до нас, і пітьма, яку несло із собою закриття західних файлообмінників і про яку нагадувала чорна сторінка протестуючої Вікіпедії, нарешті почала охоплювати й нашу країну. Коли ж через пару днів з'ясувалось, що все це лише брудні ігри брудних олігархів, щоб прибрати до рук ласий шматочок українського інету, і закритий сайт знов запрацював, всі ми зраділи й заспокоїлись: це пани між собою чубляться, нас же це ніяк не стосуються. Шара повернулась — ура, товариші!

Читати далі...

Вони не посміють?

Чергове збурення навколо так званого «авторського права» змусило мене повернутись до кола тем, які я тут позначив як «кіберсоціалізм». З одного боку, я, звичайно, розумію, що будь-які антипіратські дії завжди викликають протидію, пірати еволюціонують, знаходять нові лазівки і т.п. Але, з іншого, існує й технічна можливість для можновладців, що мріють про тотальний контроль і людей з радіочіпами, втілити в життя принаймні частину своїх фантазій. Що я маю на увазі? Ну, наприклад, що їм заважає законодавчо заборонити інтернет-провайдерам надавати клієнтами якісь послуги, окрім доступу до http, електронної пошти і, можливо, ще пари служб? Вони не посміють? Якщо захочуть — посміють, ми самі їм надали для цього всі необхідні повноваження.

Читати далі...

Прогрес, карго-культ і технології, якими ми «володіємо»

Давно я нічого не писав на цю тему. Та й, власне, що про це писати, окрім банальних очевидних речей? Вся суть — у заголовку.

Отже, яке ми маємо відношення до прогресу людства? Відповідь очевидна: приблизно таке ж, як мали індіанці, яким білі друзі продавали вогнепальну зброю. Відірвіть свій погляд від монітора й подивіться навкруги: що з того, що є навколо вас, ви б змогли виготовити самостійно?

Читати далі...

Зустрінеш українізатора — вбий українізатора

Черговий раз наткнувшись на черговий баг дев'ятої Опери, вирішив я спробувати перейти на щось сучасніше. Користувача Опери важко змусити пересісти на інший броузер, тому й вибору у мене особливого не було. Але... я ненавиджу Оперу 10!!! Окрім суто естетичної відрази (маю на увазі бездарно розфарбовані скіни, набридливі велетенські іконки та спецефекти, що не вимикаються, і це не рахуючи тих нових наворотів, яких я успішно позбувся), дратує й мова. Ні, звичайно, круто, коли ти встановлюєш програму, і вона ôдразу звертається до тебе твоєю рідною мовою, але...

Але це точно та мова? Чесно кажучи, не знаю. Ні, формально вона українська. Більше того, переклад зроблено достатньо якісно. Але, як завжди, кожен перекладач софту вважає за обов'язок до своєї бочки меду додати трішечки дьогтю. Мабуть, так смачніше?

Читати далі...

Феномен українського патріотизму

Кожна країна має свою форму політкоректності. І якщо білим американцям має бути соромно за те, що вони білі, то українська політкоректність вимагає відчувати сором за любов до України. Іншими словами, за патріотизм.

У більшості країн, де таке явище, як патріотизм, існує, його намагається монополізувати держава. І справа не тільки в тому, що партія влади хоче закріпитись на троні — певний мінімум патріотизму підтримує кожна політична партія по-справжньому демократичної країни. Насправді неконтрольований патріотизм може перейти у форми, що становлять небезпеку для самої держави. На жаль, наша держава надто юна для розуміння цього.

Держава постійно намагається чимось підмінити український патріотизм.

Читати далі...

Не читайте українських сайтів

…І, боже вас збережи, не читайте до обіду радянських газет.
- Гм... Але ж інших нема?
- Ось ніяких і не читайте. Ви знаєте, я провів тридцять спостережень у себе в клініці. І що ж ви думаєте? Пацієнти, що не читають газет, почували себе чудово. Ті ж, яких я спеціально змушував читати "Правду", втрачали вагу.
- …
- Мало того. Знижені колінні рефлекси, поганий апетит, пригнічений стан духу…

Приблизно те ж саме можна сказати про українські сайти. Вже вкотре розумію, що від читання сайтів в домені .ua (чи просто написаних українцями) не отримую нічого корисного. Лише втрачений час, нерви й зіпсований настрій на пару днів. Виникає бажання забанити увесь цей домен, хоча й це не допомогло б. Цікаво, чому?

Читати далі...

Людський білок — їжа майбутњого?

Ні, я не стверджую, що їсти людей — добре. Для представника європейської цивілізації сама ідея їсти інших звучить дико. Страхітливі котли, в яких варяться порубані тіла, а поруч бенкетує голодна юрба, що обгризає м'ясо з людських кісток… Брррррр.

«Цивілізоване» людство вже давно забуло ці жахіття минулого. Якщо люди колись навчились їсти собі подібних, у цього була лише одна об'єктивна причина: голод. Здавалось би, це нам більше не загрожує: ми живемо в кращій частині світу, не надто перенаселеній, з родючими землями, з промисловістю, що дозволяє нам жити більш-менш безбідно — набагато краще, ніж живуть діти Африки. Це зовсім не схоже на ті екстремальні умови, в яких первісна людина навчилась полювати не лише на звірів, а й на людей...

Читати далі...

Люди для машин

Фантасти люблять нас лякати страшним майбутнім, де люди стають рабами машин. Скайнет захоплює систему оборони і оголошує війну людству, машини підключають людей до Матриці й використовують їх мозок замість батарейок, та й навіть добродушні роботи Айзека Азімова так і норовлять вбити нас своєю твердолобою машинною логікою... Хоча насправді, малюючи машинний апокаліпсис, ми зображуємо не машин, а самих себе. Це ж наша любов до влади, наша жорстокість, наш раціоналізм м'ясника. Ми самі вигадали для себе непохитні закони, забувши про один: істина нам недоступна. Чи можуть вигадані нами машини, розумні ЯК ЛЮДИ, бути чимось кращими від людей? Людяність — лише назва для того, що людина хотіла б мати. Але неспроможна — люди не вдосконалюються, задача про абсолютне добро не має раціональних розв'язків.

Читати далі...